一 Це підступно, шановний пане! 一 сердито крикнув він.
一 Це шахрайство!
Я вас, до дідька, у поліцію відправлю!
Ви злиденний, голодний, але це не дає вам права так нахабно, безсовісно брехати!
Обірванець схопився за дверну ручку та розгублено, як спійманий крадій, окинув оком коридор.
一 Я... я не брешу... 一 пробурмотів він.
一 Я можу показати документи.
一 Хто вам повірить? 一 продовжував обурюватися Скворцов.
一 Використовувати прихильність суспільства до сільських учителів і студентів 一 це так низько, підступно, огидно!
Обурливо!
Скворцов розійшовся і безжалісно розпік прохача.
Своєю нахабною брехнею обірванець викликав у нього презирство та відразу, образив те, що він, Скворцов, так любив і цінував у собі: доброту, чуттєвість, співчуття до нещасних людей; своєю брехнею, зазіханням на милосердя "суб'єкт" осквернив ту милостиню, що він від щирого серця полюбляв давати біднякам.
Обірванець спочатку виправдовувався, божився, але потім замовк і, присоромлений, похнюпився.
