— Хм...
Чим же це вона вам так сподобалася? — запитує задоволений чоловік.
— Неймовірне, поетичне створіння, яке може торкнутися і закохати в себе навіть камінь!
У загальному, ви, мужики, прозаїки і розумієте своїх жінок тільки в перший місяць після весілля...
Зрозумійте, що ваша дружина — ідеальна жінка!
Зрозумійте і радійте, що доля послала вам таку дружину!
Таких-то саме в наш час і потрібно жінок... саме таких!
— Що ж в ній такого особливого? — дивується чоловік.
— Помилуйте, красуня, повна грації, життя і правди, поетична, щира і в той же час загадкова!
Такі жінки якщо раз полюблять, то люблять сильно, з усім запалом...
І таке інше.
Чоловік того ж дня, лягаючи спати, не втерпить, щоб не сказати дружині:
— Бачив я Петра Семеновича.
Страшенно тебе розхвалював.
У захваті...
І красуня ти, і граціозна, і загадкова...
і ніби любити ти здатна якось особливо.
З сім мішків гречаної вовни наплів...
Ха-ха...
