Поет провів рукою по лиці, як людина, що тільки-но отямилась, і побачив, що на Патріаршій вечір.
Вода в ставку почорніла, і легенький човен ковзав по ньому, і було чутно сплеск весла і сміх якоїсь громадянки в човні.
В алеях на лавочках з'явилась публіка, але знову-таки на всіх трьох сторонах квадрата, крім тієї, де були наші співрозмовники.
Небо над Москвою немовби вицвіло, і зовсім чітко було видно у вишині повний місяць, але ще не золотий, а білий.
Дихати стало набагато легше, і голоси під липами звучали м'якше, по-вечірньому.
"Як це я не помітив, що він зміг вигадати цілу розповідь?.. — подумав Безпритульний здивовано. — Уже ж вечір!
А може, це і не він розповідав, а просто я заснув, і все це мені наснилось?"
