Маргарита відкинула шторку і влетіла у вікно.
— Я боюся, — повторив хлопчик і затремтів.
— Не бійся, не бійся, маленький, — сказала Маргарита, намагаючись пом'якшити свій охриплий на вітрі зловісний голос, — це хлопчаки скла били.
— З рогатки? — запитав хлопчик, перестаючи тремтіти.
— З рогатки, з рогатки, — підтвердила Маргарита, — а ти спи!
— Це Ситник, — сказав хлопчик, — у нього є рогатка.
— Ну, звичайно, він!
Хлопчик подивився лукаво кудись убік і запитав:
— А ти де, тітко?
— А мене немає, — сказала Маргарита, — я тобі снюся.
— Я так і думав, — сказав хлопчик.
— Ти лягай, — наказала Маргарита. — Поклади руку під щоку, а я тобі буду снитися.
— Ну, снись, снись, — погодився хлопчик, негайно ліг і руку поклав під щоку.
— Я тобі казку розповім, — заговорила Маргарита і поклала розпалену руку на стрижену голову, — була на світі одна пані.
І у неї не було дітей, і щастя взагалі теж не було.
І ось вона спершу багато плакала, а потім стала зла ... — Маргарита замовкла, зняла руку  — хлопчик спав.
