На це Фагот ображено вигукнув:
— Що ви, що ви! – і кіт від образи нявкнув.
— Я беру цю пару, месьє, — сказала брюнетка з гідністю, надягаючи й другу туфлю.
Старі туфлі брюнетки були викинуті за фіранку, і туди ж попрямувала й вона сама у супроводі рудої дівиці та Фагота, який ніс на вішаках кілька модельних суконь.
Кіт метушився, допомагав і для більшої важливості повісив собі на шию сантиметр.
Через хвилину з-за фіранки вийшла брюнетка в такій сукні, що по усьому партеру прокотилося зітхання.
Хоробра жінка, що на диво погарнішала, зупинилась біля дзеркала, повела оголеними плечима, торкнулася волосся на потилиці й вигнулася, намагаючись зазирнути собі за спину.
— Фірма просить вас прийняти це на згадку, — сказав Фагот і подав брюнетці відкритий футляр із флаконом.
— Мерсі, — зверхньо відповіла брюнетка й пішла трапом у партер.
Допоки вона йшла, глядачі підскакували, торкаючись футляра.
