На розі була аптека, освітлена електричними лампами.
Коли вони ввійшли в це сліпуче світло, кожен повернувся, щоб глянути в лице один одному.
Чоловік із сходу раптово зупинився і звільнив свою руку.
«Ти не Джимі Веллс, — він викрикнув.
— Двадцять років — це багато, але не настільки, щоб римський ніс перетворився на кирпу».
«Інколи хороший чоловік може перетворитись на поганого, — сказав високий чоловік.
— «Ти під арештом уже десять хвилин, «Слизький Боб».
Чикаго вважає, що ти міг заскочити до нас по дорозі, і вона надіслала телеграму, що хоче поговорити з тобою.
Підеш тихенько, добре?
Розумно.
Тепер перед тим як ти підеш на станцію, мене попросили передати записку.
Можеш прочитати тут, біля вікна.
Це він патрульного Веллса».
