— Так...ну іди.
Програвши два рублі, Фінкс згадує про гімназію і жахається.
— Господи, уже третя година! — вигукує він.
— Як я у вас засидівся!
Бувайте, побіжу!
— Пообідайте ще заодно у мене, тоді йдіть,— говорить Ляшкевський.
— Встигнете.
Фінкс залишається, але з умовою, що обід триватиме не довше десять хвилин.
Пообідавши, він п'ять хвилин сидить на дивані і думає про потріскану стіну, потім рішуче кладе голову на подушку і наповнює кімнату пронизливим носовим свистом.
Поки він спить, Ляшкевський, не схвалюючи післяобіднього сну, сидить біля вікна, дивиться на гостя, який дрімає, і бурчить:
-У, дідько!
І як це ти не задубієш від ліні!
Ні праці, ні розумових інтересів, тільки одні процеси...
Гидота!
ТЬХУ!
О шостій годині прокидається Фінкс.
— Пізно вже у гімназію, — говорить він, потягуючись.
— Доведеться завтра піти, а зараз...відігратися, чи що?
Давайте ще одну партію...
