Левій з ненавистю поглянув на Пилата і посміхнувся досить недоброю посмішкою, що обличчя його спотворилось зовсім.
— Все хочете відібрати?
Й останнє, що маю? —запитав він.
— Я не сказав тобі — віддай, — відповів Пилат, — я сказав — покажи.
Левій  пошукав за пазухою і вийняв сувій пергаменту.
Пилат узяв його, розгорнув, розстелив між вогнями і, примружившись, почав вивчати малозрозумілі чорнильні знаки.
Важко було зрозуміти ці криві рядки, і Пилат мружився і нахилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках.
Йому вдалося все-таки розібрати, що записане презентує недоладний ланцюжок якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків.
Дещо Пилат прочитав: "Смерті немає...
Вчора ми їли солодкі весняні баккуроти..."
Гримасуючи від напруги, Пилат мружився, читав: "Ми побачимо чисту річку води життя...
Людство буде дивитись на сонце через прозорий кристал..."
