Кот, відставивши від очей бінокль, тихенько штурхнув свого короля в спину.
Той у розпачі закрив обличчя руками.
— Поганенькі справи, дорогий Бегемоте, — тихо сказав Коров'єв отруйним голосом.
— Становище серйозне, але аж ніяк не безнадійне, - відгукнувся Бегемот, - щобільше: я цілком упевнений в остаточній перемозі.
Варто тільки гарненько проаналізувати стан.
Цей аналіз він почав виробляти досить дивним чином, саме став корчити якісь пики та підморгувати своєму королю.
— Нічого не допомагає, — зауважив Коров'єв.
— Ай! — скрикнув Бегемот, — папуги розлетілися, як я і передбачав!
Справді, десь далеко почувся шум численних крил.
Коров'єв і Азазелло кинулися геть.
- А, дідько б вас узяв з вашими бальними витівками! — буркнув Воланд, не відриваючись від свого глобуса.
Щойно Коров'єв і Азазелло зникли, миготіння Бегемота прийняло посилені розміри.
Білий король нарешті здогадався, чого від нього хочуть, раптом стягнув з себе мантію, кинув її на клітку і втік з дошки.
Офіцер кинуте королівське вбрання накинув на себе і зайняв місце короля.
Коров'єв і Азазелло повернулися
