— Мій брат теж офіцер, моряк, але він сім'янин, має дружину і троє дітей.
Ха!
Чухонець чомусь дивувався, по-ідіотськи широко посміхався, коли вигукував "ха!", і продував свою смердючу трубку.
Климов, який трохи захворів і якому було важко відповідати на питання, ненавидів його всією душею.
Він мріяв про те, що добре було б вирвати з його рук трубку, що сопіла, і жбурнути її під диван, а самого чухонця прогнати куди-небудь в інший вагон.
"Противний народ, ці чухонці і... греки, — думав він.
— Зовсім зайвий, нікому не потрібен, противний народ.
Займають тільки на земній кулі місце.
До чого вони?"
І думка про чухонців і греків справила в усьому його тілі щось типу нудоти.
Для порівняння хотів він думати про французів і італійців, але згадка про ці народи викликала в нього уявлення чомусь тільки про шарманників, голих жінок і закордонні олеографії, які висять удома у тітки над комодом.
