— Що-с? — запитує начальник.
— Як? — він відкидається на спинку стільця і ​​продовжує, обурюючись: — Що-с?
А чому ж вам не їхати з вісімнадцятим номером?
Говоріть ясніше, я нічого не розумію!
Як?
Накажете мені розірватися на частини?
Він сипле питаннями і без будь-якої видимої причини стає дедалі суворішим.
Малахіна вже лізе в кишеню за гаманцем, але начальник, вкрай ображений і обурений невідомо чим, схоплюється зі стільця і ​​вибігає з кімнати.
Малахіна, знизуючи плечима, виходить і шукає, з ким би ще поговорити.
Від нудьги чи з бажання завершити клопіткий день, або просто тому, що на очі йому трапляється віконце з вивіскою «Телеграф», він підходить до вікна і виявляє бажання послати телеграму.
Взявши перо, він думає і пише на синьому бланку: «Термінова.
Начальнику руху.
Вісім вагонів живим вантажем.
Затримують на кожній станції.
Прошу дати швидкий номер.
Відповідь заплачено.
Малахіна».
