— Пора по домівках! — сказав він, підводячись.
— Бувайте!
Послухайте, — звернувся він до районного наглядача, — скажіть там музикантам, щоб вони... перестали грати, і попросіть від мого імені Павла Семеновича, щоб він розпорядився дати їм... пива чи горілки.
Губернатор та єпископ попрощались з "міським головою" і вийшли з павільйону.
Єгор Іванович узявся за глінтвейн та, поки районний допивав свою склянку, встиг розповісти йому дуже багато цікавого.
Мовчати він не вмів.
Жебрак.
— Шановний пане!
Будьте ласкаві, зверніть увагу на нещасну, голодну людину.
три дні не їв... не маю п'ятака на ночівлю... клянусь Богом!
Вісім років служив сільським учителем і втратив місце через інтриги земства.
Під жертвою доносу.
Ось уже рік, як ходжу без місця.
Присяжний повірений Скворцов подивився на сизе, діряве пальто прохача, на його каламутні п'яні очі, червоні плями на щоках, і йому здалось, що він раніше вже бачив десь цю людину.
