Byte for France або “Мій досвід ведення блогу в Instagram”
Останні 3 місяці мого життя видалися аж занадто насиченими на події та емоції, але ось нарешті у мене з’явилося декілька вільних годин та трохи енергії, щоб продовжити серію записів про мій досвід блогерства.

Сьогодні розповім про те, як і навіщо мене занесло у Instagram. Якщо цікаво подивитися відразу на результат, то щиро запрошую за цим посиланням: https://www.instagram.com/yevhenii_kanivets/

Моє бачення Instagram
Колись давно я прочитав статтю чи просто коментар – вже не згадаю. Але йшлося там про те, що найпопулярнішою соціальною мережею стане платформа, на якій можно буде лише ділитися світлинами та ставити вподабайки.

Було це за декілька років до появи усім відомого сервісу. Як же автору вдалося передбачити майбутнє? Дуже просто!

Instagram втілює глибинні бажання кожної людини:

емоційне збудження від перегляду гарних фото (читання — це менш природний процес, аніж споглядання);
нескінченне поглинання нібито важливої інформації про інших людей (користувач відчуває себе у потоці);
соціальне підтвердження того, що користувач виглядає та поводиться відповідно до тенденцій.
Якщо честно, то всі зазначені моменти мені не дуже близькі, тому до поїздки у Францію у мене в Instagram не було жодного фото. Але що сталося потім?

Byte for France
Французькою мовою до поїздки у Францію я володів не дуже добре. Треба було якось виправляти ситуацію. Не знаю, як у інших, а у мене в житті траплялось не так багато див. Знаєте, так щоб прокинувся одного ранку і володієш мовою, як місцевий.

Все, що я зараз вмію, давалося мені доволі важко завдяки щоденній праці протягом багатьох років. Але як змусити себе займатися французькою щодня? Особливо письмом?

Мені завжди було цікаво читати статті про життя за кордоном. Але в них, на мій погляд, завжди не вистачало системності. Тож я вирішив започаткувати проєкт під назвою “Byte For France” – Instagram-блог, в якому б я честно та системно (щодня) ділився враженнями про життя у Франції французькою та російською мовами.

Перші кроки
Свій перший пост я опублікував 3-го лютого 2018 року. Це було фото валіз, які ми зібрали з собою до Франції. Тоді на мене були підписані лише декілька моїх друзів, але початок було покладено.

Yevhenii Kanivets's Blog
Моя перша публікація
Я відразу ж вирішив, що буду писати все, як є, щоб не вийшло такого, знаєте, ідеального Instagram, що показує лише приємні моменти. Я прагнув максимально точно передати свій досвід.

До речі, всі ці ідеальні Instagram зламали психіку далеко не одному підлітку (та не тільки). Досі не розумію, чому люди так бояться бути самими собою і створюють собі ці нудні образи “успішних людей”.

Але повернемося до теми. Спочатку написання публікацій мені давалося дуже важко, адже я витрачав кілька годин на їхній переклад щодня. На щастя, тем для записів було багато, залишалось тільки обирати, про що розповісти.

До речі, поступово на мене почали підписуватися друзі та знайомі, а згодом і незнайомі люди… Як це сталося, розповім трохи далі.

Прогрес та мотивація
Якщо щось робити, то щось починає виходити. Так сталося і цього разу. Несподівано мені почала допомагати моя викладачка французької мови з університету — вона корегувала кожен мій запис. Помилок було дуже багато, але щоразу їх ставало все менше, і це не могло не радувати.

Поступово мені дуже сподобалося ділитися цікавою інформацією, що могла стати у пригоді іншим людям. Мені здається, що я навіть почав жити цікавіше, щоб було про що розповісти.

Ми відвідували багато музеїв, парків, подорожували іншими містами та країнами. Я навіть писав про свої співбесіди та роботу, власні думки.

Звідки беруться підписники?
Instagram створено таким чином, щоб отримати підписників природним шляхом було максимально важко. У головній стрічці кожен користувач бачить лише тих, на кого вже підписаний. У пошуку користувач переглядає контент, не звертаючи особливої уваги на його автора.

Таким чином кожен користувач має привести підписників з іншого джерела (реальних знайомих, наприклад) або ж придбати рекламу в Instagram, щоб влізти зі своїм контентом у стрічку незнайомців.

Третій спосіб, на котрий витрачають час звичайні користувачі — вподобайки та підписки на інших користувачів у надії на те, що ті підпишуться у відповідь. Зазвичай кількість підписок і підписників у таких користувачів майже однакова.

Є ще четвертий спосіб, але він вже для зовсім зневірених людей, – придбання підписок та вподобайок. Є (чи принаймні були) цілі мережі фейкових акаунтів, що за невелику винагороду підпишуться, вподобають та навіть прокоментують ваші публікації.

Тільки задумайтесь, що люди готові витрачати власні кошти та брехати тисячам інших людей, лише заради того, щоб виглядати краще у очах тих же самих людей. Але проблема, мабуть, не в Instagram, чи не так?

Розумне чи хитре рішення?
Як і кожному Instagram-блогеру, мені здавалося, що мій контент має побачити більше людей. Тому після того, як перша хвиля підписників закінчилася (знайомі та друзі із реального життя), я вирішив, що потрібно збільшити охоплення іншим шляхом.

Саморекламу можно було організувати завдяки вподобайкам іншим користувачам, що доволі просто було автоматизувати за допомогою цього проєкту – https://github.com/instabot-py/instabot.py.

Yevhenii Kanivets's Blog
Мій IoT набір, який я пізніше використовував для Instagram
Але ставити вподобайки випадковим користувачам було не дуже ефективно, тож я розширив пошук і зібрав список підписників моїх підписників, що ймовірно могли про мене чути.

У результаті мій скрипт пропрацював близько 2 місяців, запущений на Raspberry Pi вдень та вночі, збільшивши кількість моїх підписників до 1000. Потім мені стало нудно — і я перестав займатися цією “дуже важливою” справою.

Результати
Я успішно завершив свій проєкт через 256 днів після його початку. Рівень моєї французької значно зріс. Крім того я дізнався та розповів про багато цікавих речей і подій. Нарешті мені вдалося розібратися з тим, що таке Instagram і навіщо він потрібен.

На жаль, Instagram перетворився на місце маніфестації свого “успіху” та марнування власного часу для більшості користувачів. Але не думаю, що проблема у самому ресурсі, він просто дав людям те, чого вони хотіли.

Мені дуже подобається освітній контент, що спрямований на розвиток людини: звіти про події, подорожі, книги та фільми, лайфхаки. Загалом все, що несе у собі цінність для когось, окрім самолюбства автора…
