Скрудж озирнувся, щоб побачити Примару, але її не було видно. Щойно вібрації останнього удару вщухли, він згадав передбачення старого Джакоба Марлі, і, підвівши очі, побачив урочистого Фантома, загорнутого в плащ та в капюшоні, що йшов до нього, як той туман, що стелиться понад землею. СТЕЙВ ЧЕТВЕРТИЙ. ОСТАННІЙ З ДУХІВ. Повільно, тихо та похмуро, Фантом наблизився. Коли той підійшов зовсім близько, Скрудж упав на коліна, бо в самому повітрі, через яке той Дух рухався, здавалось, був розсіяний морок та таємниця. Він був закутаний в одяг глибокого чорного забарвлення, що закривав його голову, обличчя, форми, та не залишав видимим нічого, крім його випростаної руки. Через це було важко виділити його постать з-посеред ночі та відокремити її від темряви, якою він був оточений. Скрудж відчув, що вінбув високим й величавим, коли став поруч із ним, і що його таємнича присутність наповнювала урочистим острахом. Він не знав, що далі, бо Дух ані не промовляв, ані не рухався.
