ЦІ ДНІ ЗОЛОЧЕВА І КРАЮ ДО ЦЬОГО ЧАСУ «БОЛЯТЬ»… IN MEMORY

«ЯКЩО ДОВГО ЧОГОСЬ НЕ ПРОБУВАТИ, ПОВОЛІ ЗАБУДЕШ, ЯК ВОНО БУВАЄ» (Рей Бредбері, 1920-2012, американський письменник)

Золочівський край за свою історію пережив низку воєн і лихоліть — безглузді, прокляті часи. Не тільки тому, що вони були кривавими, безмежно жорстокими, брудними. Війни, до всього, сліпі й не обирають своїх жертв… Такими залишаються в суспільній пам’яті громади Золочева й краю дні наприкінці червня-початку липня 1941. І щороку у цей час громада краю поминає жертв радянського і нацистського терору, кульмінації подій яких відбулись у Золочівському замку та околицях під час Другої світової війни… Нижче викладено текст, підготовлений у 2019 році на прохання представників громадськості краю як відповідь на певні кривотлумачення й перекручення (що іноді трапляється і нині) тих лихих днів... Добру пам'ять маємо берегти, добре слово маємо сказати. На спомин про всіх, хто невинно загинув у ті часи.

РЕФЛЕКСІЇ НЕБАЙДУЖИХ ГРОМАДЯН
Золочів — місто багатьох культур, де віками спільно мешкали й ростили молоде покоління українці, поляки, євреї, росіяни, вірмени, в поселеннях краю проживали німці, окремі спільноти мусульман та ін.
За весь час Золочів та дотичні території переживали падіння й злети у суспільному та економічному розвитку. У місті та краї уродились, зростали, тривалий час мешкали чи творили український гетьман Самійло Зборовський, королівська родина Собеських, о. Маркіян Шашкевич, Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), брати Панейки, Василь Пачовський, Роалд Гоффман та низка інших достойників того часу і сучасності.
Золочеву й регіону також довелось перебувати у різних історичних періодах, що принесли для мешканців і радісні моменти, і трагічні обставини. Лихоліття битв середньовіччя, наступні збройні агресії за різної влади того часу, Перша та Друга світові війни — це тільки основні конфлікти, що переважно супроводжувались злочинами проти людяності й через випробування якими пройшло населення території. І зараз сини та доньки краю гідно боронять східні землі Вітчизни від російської агресії.
Щороку у першій половині літа громада Золочівського краю поминає жертв радянського і нацистського терору, кульмінації подій яких відбулись у Золочівському замку та околицях, під час Другої світової війни. Населення міста та території назавжди триматиме у пам’яті ті жахливі події кінця червня-початку липня 1941 року, коли тільки за позицію небайдужого, патріотично налаштованого чи приналежність до тієї чи іншої етнічної спільноти позбавляли людину свободи та права на життя. Немає сумніву в тому, що те винищення частини населення краю, коли кількісно також постраждали представники усіх етнічних спільнот, було інспіроване нацистською окупаційною владою за підтримки деяких зрадників і покидьків (котрі належали, заради істини маємо визнати, до усіх етноспільнот території). Примітно, що у післявоєнний час зазначений міф щодо окремих проявів колабораціонізму підхопила радянська пропаганда, яка масштабно й збочено його «застосовувала», та й досі почасти використовує цей елемент щодо тієї чи іншої спільноти. Щодо зазначеного правильно висловився Віктор Гюго (1802-1855, французький письменник, громадський діяч): «Злочини володарів не можна ставити в провину тим, над ким вони панують. Уряди часом бувають бандитами, народи ж ніколи».
Саме у цьому контексті нікчемні окремі припущення щодо дотичності до колаборації цілих етнічних спільнот на території краю у період Другої світової війни. Для об’єктивності варто окремо зазначити, що історики  фіксували на території всієї окупованої Європи того часу. Та й в сучасних умовах ми є свідками прояву елементів цього явища на тимчасово окупованих територіях українських Криму та Донбасу. А зрадники і покидьки були, на жаль, в усіх спільнотах та групах соціумів. «Та обставина, що злу протистоїть добро, надає людині можливість перемогти», — так у свій час висловився відомий мешканець Золочева Єхіель Міхль (1726-1781, видатний провідник галицького хасидизму, знаний як «маґґід зі Золочова»). І це також додає нам упевненості у відстоюванні пам’яті про минуле та становленні майбутнього.
... Історія не терпить глуму й неделікатності. Золочів та край залишатимуться приязними й сприйнятливими для усіх добрих людей, спільнот та культур. Так було завжди, є і буде.
Слава Україні!

«… Разом к світлу, други жваві!»

Маркіян Шашкевич (1811-1843),
західноукраїнський духовний просвітитель, «Слово до чтителей руського язика»
