Є брехня, є велика брехня і є статистика в руках гуманітарія.
Давайте я вам розповім про роботу математика на одному доволі простому прикладі.
За приклад дякую, який любить потролити урбаністів, переважно справедливо.
Усе почалось із того, що поліція за 5 років після початку розмов про це таки спромоглась поставити камери автоматичної фіксації.
І вже за місяць один урбаніст, "проаналізувавши" статистику, шле Бахматову звернення, що тупа поліція ставить камери зовсім не там, де збивають людей, принагідно скаржачись, що збирати дані в Україні — це ще той квест (що, до речі, чистісінька правда)
Припускаю, що дані навіть зібрані відносно акуратно, тому що на карті дуже добре видно, що більшість людей збито на великих магістралях типу проспекта Перемоги, Глушкова, Бажана тощо. Що доволі природно — люди намагаються їх перебігти і потрапляють під колеса.
На ці дані автор "дослідження" накладає карту камер автоматичної фіксації і жаліється, що лише 6 з 20 стоять на вулицях, де збивають людей.
Якщо так щиро — дослідження красиве, дуже миле й емоційне. Таке трапляється, коли людина розібралась, як красиво робити інфографіку.
Проблема в тім, що паралельно вона взагалі забила на зміст і взаємозв'язки. Що природно, бо з підтверджувальним упередженням досить важко боротись не спеціалістові.
Давайте, поступово вибудовуючи модель, спробуймо розібратись, що не так.
Перше завдання, яке перед нами стоїть, — це визначити "небезпечність" дороги. І тут геть не так просто порахувати кількість аварій або смертей на конкретній дорозі з багатьох причин. Основна описана вище — це доволі природно, що якщо ти перебігаєш велику магістраль —тебе часто збиватимуть.
Відношення кількості загиблих до тих, хто перебігає, теж узяти не вдасться —по-перше, даних немає; по-друге, в такому випадку столичний травмай чи метро — найнебезпечніший транспорт.
А для того, щоб узяти необхідну метрику, треба спершу придумати модель.
Модель — це короткий опис принципів і цілей функціонування системи — певного рівня спрощення реального процесу.
Яка ціль доріг? Прискорити наше наближення від пункту A до пункту B.
З цієї точки зору корисність дороги визначається кількістю людей, які проїжджають нею за одиницю часу.
"Шкідливість" дороги — в заподіяній шкоді здоров'ю учасників руху, які дотримуються правил.
І якщо взяти відношення таких корисності і шкідливості — виявляється, що камери стоять не так уже й по-тупому.
Далі цікавіше, хоч ми і заходимо на цинічну територію страховиків і математиків.
Уявімо, що людина перебігала умовний проспект Бажана і її не збили. Але через те машині довелось загальмувати і утворився затор. Є дуже хороші візуалізації, як вони утворюються часто через неймовірні дрібниці.
Нехай затор вийшов незначний —потрібно постояти всього 10 хвилин. Нехай за хвилину проспектом проїжджає 50 машин (по 2 людини в середньому). Ну і нехай пробка протрималась лише 30 хвилин.
Таким чином людина, яка перебігала дорогу, забрала в учасників руху сумарно 50*2*10*30 хвилин  — це близько трьох тижнів. Просто перебігши дорогу.
що, насправді, не дуже страшно, тому що умовний програміст фб, який допустив баг, що затримав користувачів на 15 секунд, "уб'є" близько 6 людей, якщо рахувати, що в середньому людина живе 80 років.
Колись мерія між ремонтом за два тижні за 3 млн гривень і ремонтом протягом двох місяців за 2 млн гривень обрала останній (що, до речі, правильно, з точки зору законів).

Проблема в тому, що за ці півтора місяця різниці машини в заторах простояли набагато більше ніж на мільйон гривень. Чому дурні — бо бідні.
І тут можна зробити останнє, вже дуже абстрактне узагальнення.
Чому в Європі думають про пішоходів, а у нас про автомобілістів?
Це цинічно і в окремих випадках неправильно, але в основному гроші генерують машини (ну, чи точніше, користувачі машин), а не пішоходи. І в державі, якій кошти потрібні —треба зціпити зуби. Держави, які можуть собі дозволити розслабитись і подумати про комфорт, а не про ефективність, — робитимуть дороги для пішоходів.
Що, звісно, зовсім не виправдовує доріг у центрі, хамство водіїв і багато інших конкретних випадків. Це просто загальний принцип.
Тому якщо хочете зручних для всіх доріг — потрібно не відбійники на проспектах забирати і не блокувати рух машин.
Треба обирати адекватну владу, розвивати економіку і, коли ми зможемо собі це дозволити — дороги одразу стануть для всіх. Це довго і важко, але ж офіс простих рішень зачинено на ремонт.
