Розліпивши повіки, Га-Ноцрі поглянув вниз. Його очі, зазвичай ясні, тепер були мутнуватими.

– Га-Ноцрі! – сказав кат.

Га-Ноцрі поворухнув опухлими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом:

– Чого тобі треба? Навіщо підійшов до мене?

– Пий! – сказав кат, і просякнута водою губка на кінці списа піднялась до вуст Ієшуа. Радість проблиснула у того в очах, він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу. З сусіднього стовпа донісся голос Дісмаса:

– Несправедливість! Я такий самий розбійник, як і він.

Дісмас напружився, але поворухнутись не зміг, його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільця. Він втягнув живіт, нігтями вчепився в кінці перекладин, голову тримав обернену до стовпа Ієшуа, злість палала в очах Дісмаса.

Пилова хмара накрила майданчик, сильно стемніло. Коли пил розвіявся, кентуріон крикнув:

– Мовчати на другому стовпі!
