Я люблю котів. Та розповідь про це буде дуже буденна. Тому я скажу краще: я люблю примарних котів! Не чули про таких? А мені вони сняться, мені лиш показуються, тому і звуться примарними.
Усі вони — м'якесенькі, із чорною шерстю котоподібні істоти. Проте вони найбільші серед своїх родичів, думаю, вони б могли навіть позмагатись із слоном за звання найбільшої сухопутної тварини. За спиною 2 крила. Напнута на кістках шкіра, як у кажана, також вкрита шерстю і м'яка (проте це не видозмінені кінцівки! У примарних котів 4 лапи і 2 крила)
Я бачу, як велика лапа могутньої істоти беззвучно торкається  трави. Кожна волосинка виблискує у світлі місяця, бо на неї намерзли кристалики льоду. Адже на висоті, понад хмарами, дуже холодно, а примарні коти тільки там і літають, саме через них хмари набувають темно-сірих і чорних кольорів.
Я уже уявляю, як одомашню примарного кота! Ми літатимемо разом у хмарах! І спатимемо! Якою ж м'якою має бути така подушка-обіймашка! Залишилось лише переселитись у сон...
