Він одягнувся в усе найкраще, що мав, і нарешті вийшов на вулицю. Цієї пори люди повертались зі святкування, оскільки він бачив їх з подарунками від Духа Різдва. З руками за спиною, Скрудж ішов і відповідав кожному зустрічному приємною усмішкою. Він виглядав настільки невимовно приємно, що три чи чотири любителі пожартувати мовили: "Доброго ранку, пане! Щасливого Вам Різдва!" І Скрудж ще не раз примовляв, що з-поміж усіх привітних звуків, що він коли-небудь чув, ці були найпривітнішими.

Він недалеко відійшов, доки не помітив, що прямо до нього наближається поважний джентльмен, який день тому заходив до контори, і питав: "Це Скрудж і Марлі, правильно?" Щось укололо в серце, коли він подумав, як поставиться до нього цей старий джентльмен, коли вони зустрінуться, та він знав, який путь лежав перед ним, і він рушив ним.
