— Я? Сімдесят п'ять карбованців, окрім преміальних... Крім того, ми маємо дохід від свічок і зайців.

— Полюєте?

— Ні, зайцями в нас називають безквиткових пасажирів.

Минула ще одна хвилина в тиші. Стичкін (це прізвище таке, суцільна помилка) підвівся і схвильовано почав ходити  кімнатою.

— Мені молодої дружини не треба, — сказав він. — Я вже людина літня, мені треба така, котра... ну наче... спокійна й солідна... і наче вашої статури...

—Бог його зна, що ви кажете... — засміялась сваха, затуляючи хусткою своє бурякове обличчя.

— А чого ж довго думати? Ви мені близькі до серця і підходите за вашими якостями. Людина я позитивна, твереза, і якщо вам подобаюсь, то... чому б і ні? Дозвольте вам освідчитись!

Сваха аж проплакала, засміялась, і у знак своєї згоди, цокнулась зі Стичкіним.

— Ну, — сказав щасливий обер-кондуктор, — тепер дозвольте вам пояснити, якої я хочу від вас поведінки й способу життя... Я людина сувора, солідна, позитивна, тому хочу, щоб моя дружина була теж сувора і розуміла, що я для неї — опора й підтримка.
