Рюхіна, завантаженого рушниками, Арчібальд Арчібальдович зустрів дуже привітно й одразу ж позбавив його від проклятого ганчір'я. Якби Рюхін не був такий виснажений у клініці та на вантажівці, він, напевно, отримав би задоволення, розповідаючи, як все було в лікарні, та прикрашаючи цю розповідь вигаданими подробицями. Але зараз йому було не до цього, а окрім того, як чудово спостеріг Рюхін, — тепер, після спроби в вантажівці, він уперше гостро вгледівся в обличчя пірата й зрозумів, що той хоч і ставить питання про Бездомного й навіть вигукує "Ай-яй-яй!", але насправді геть  байдужий до долі Бездомного та зовсім не жаліє його. "І молодець! І правильно!" — з цинічною, самознищувальною злістю вигукнув Рюхін і, обірвавши розповідь про шизофренію, попросив:
- Арчібальде Арчібальдовичу, горілки б мені...
Пірат зробив співчутливу гримасу, шепнув:
