Вчора подивився фільм «Східняк». Режисер Енді Іва (тобто Андрій Іванюк), який пішов на фронт добровольцем, екранізував власний щоденник «Бояться нет смысла». Дія відбувається протягом однієї доби. Увесь цей день досвідчений боєць із позивним Борода, уродженець Донбасу, і західноукраїнський інтелігент із позивним Режисер їздять на старенькій «Ладі» – то в пошуках свого командира, аби віддати йому список необхідних речей і матеріалів, щоб укріпити позицію свого підрозділу, то скупитися в місті, то до знайомої жінки. Тобто таке прифронтове роуд-муві. Весь фільм тримає на собі Богдан Бенюк: це справжній його бенефіс! Одне лише зачепило за вухо. Його персонаж розмовляє то російською, то українською, та українська в нього надто чиста для простого чолов’яги з Донбасу. Якби він говорив суржиком, це, як на мене, було би більш правдоподібно. Інші персонажі, зокрема й Режисер у виконанні Анатолія Максимюка, на тлі яскравого Бенюка виглядають доволі блідо. А ще незрозуміло, навіщо постановникові знадобилося викаблучуватися з псевдонімом на кшталт англійського.
