Собор чи базар штучного інтелекту?

Кількість публікацій у галузі штучного інтелекту (ШІ) така, що ніхто не встигає пропрацювати всі. Чи не здається мені, що це якось неправильно?
Ні, не здається. Поясню чому.

Почну з того, що це — невідворотний процес у будь-якій галузі. Час енциклопедистів минає, настає час дедалі вужчих спеціалістів. Давно немає спеціалістів із “комп’ютерного зору” взагалі, а є — із 3D-реконструкції, трекінгу, сегментації тощо. Тут нічого не вдієш. Але можна доволі швидко перекваліфікуватися до будь-якого іншого напрямку. До будь-якого конкретно, але не до всіх разом.

Ідемо далі. Чи треба пропрацьовувати всі-всі-всі статті? Деякі можна поверхнево проглянути і відразу ж відфільтрувати як нерелевантні чи низької якості. З інших (це 80%) достатньо взяти лише висновок. І лише невеликий обсяг є сенс читати детально і вдумливо. Через те, що критерії у різних людей різні — то всі статті так чи інакше будуть пропрацьовані — просто не кожним окремо, а всією спільнотою загалом.

Крім того, серед статей доволі багато “дублікатів”. В кожний момент часу в кожній галузі є певна кількість очевидних покращень, над якими працюють одночасно декілька груп у світі. Так, є певна “неефективність” у цьому, з однієї точки зору. Але з точки зору інженера, “об’єм склянки має коефіцієнт запасу два”. Більше “однакових” статей покращує вихідну якість у перспективі — замість однієї варіації певної ідеї у нас буде кілька. І за деякий час цей ворох статей і методів дистилюється в якусь загальноприйняту практику чи методику. Недарма поточну систему наукових публікацій називають Graduate student descent — аспірантський градієнтний спуск. Кожен окремий крок досить ненадійний, але спільний процес дає хороші результати.

Насамкінець, згадаю чудове есе “Собор і базар”. Воно — про розробку програмного забезпечення, але чудово переноситься і на науку.

Собор у науці: статті робить коло “науковців”, вони проходять рецензування, можливо, кілька разів надсилаються на допрацювання. У результаті кожна стаття, найімовірніше, дуже вилизана, якісна і виходить раз на кілька років. Базар: статті пишуть не лише науковці, а хто завгодно. Результат викладається на архів, а там уже хто голосніше себе розпіарить і в кого якісніша стаття, визначить час і загальна аудиторія.

Наука в сфері ШІ давно відійшла від чистого “собору” і невпинно рухається до моделі базару. І це добре.
