Вже багато років у мене є книга, яку я без жодних сумнівів можу назвати найулюбленішою. Чомусь переважна більшість не поділяє моєї любові, але це книга «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» (до речі, один із моїх найулюбленіших гуртів, за іронією, теж має цю назву).

Одна із тем книги стосується того, як люди привласнюють собі чужі досягнення, таланти і загалом намагаються здаватися не тими, ким вони є.

У дитинстві, коли я вперше прочитала цей твір, мене просто зацікавила така тема. Проте тоді я не думала, як часто у майбутньому зустрічатимусь із цим явищем. До чого можна вдаватися, щоб лише  трохи підвищити свою значимість. Це настільки очевидно і так помітно, що залишається просто посміхатися та спостерігати... Як і з більшістю речей. І весь час згадувати цю книгу.
