"Вона призначена для високих матерій, — сказав Ґудло. — Я сам тоді знайду її. Але розкажіть, як ви знайшли місце, де хтось так недбало закопав стільки добра".

Я розповів йому все до дрібниць. Я показав йому чернетку з точно накресленими відстанями.

Поглянувши на це, він відкинувся на стільці із вибухом іронічно-злобного, зверхнього сміху.

— Ну  ти й дурень, Джіме, — сказав він, коли вже зміг говорити.

— Ваш хід, — промовив я, терпляче перебираючи свою кісточку доміно.

— Двадцять, — сказав Ґудло, намалювавши крейдою два хрестики на столі.

— Чому це я дурень?— я запитав. — Багато де знаходили закопані скарби.
