А інша людина вірила, що з агресором можна зійтись десь посередині. Дорвавшись до влади, ця людина віддала накази припинити вогонь і здати позиції. Почала прямі перемовини із загарбником, нехтуючи думкою Британії та інших колишніх союзників. І все це попри відверту зневагу від окупантів.
Уважний читач здогадався, що йдеться про Відкуна Квіслінга, очільника Норвегії під час Другої світової, чиє ім'я використовують нині як синонім для зрадника. Квіслінг, виконуючи нові й нові забаганки агресора, схоже, щиро не розумів, що саме не подобається норвезьким громадянам, адже він усе робить на благо Норвегії.
Після війни його засудили та розстріляли власні громадяни, але він так і помер наївним дурником, вірячи, що років за 10 усі схаменуться і вважатимуть його другим Святим Олафом.
