Красуня секретарка зойкнула і, заламуючи руки, викрикнула:

— Ви бачите? Бачите? Нема його! Немає! Поверніть його, поверніть!

Тут у двері кабінету хтось сунувся, охнув та вилетів. Бухгалтер відчув, що його ноги затремтіли та сів на краєчок стільця, але не забув підняти наплічник/рюкзак. Ганна Річардівна плигала навколо бухгалтера, тримаючи його піджак та скрикувала:

— Я завжди, завжди зупиняла його, коли він сипав чортами! От і досипався, — тут красуня підбігла до письмового столу і музикальним ніжним голосом, трохи гугнявим після сліз, наголосила:

— Прошо! Де ви?

— Хто вам тут "Проша"? — поцікавився бундючно костюм, ще глибше завалюючись у кріслі.

— Не впізнає! Мене не впізнає! Ви розумієте? — заплакала секретарка

— Прошу не ридати в кабінеті! — вже злісно сказав запальний костюм у смужку та рукавом підтянув до себе свіжу пачку паперів, з явною націленістю поставити їх на резолюцію.
