Філософські мотиви в поезіях М. Рильського "Молюсь і вірю" та "Солодкий світ".
Ці поезії належать до пейзажної лірики течії неокласицизму.
Тема цих творів, одна з основних в поезії Максима Рильського, — зв'язок людини із природою, її вплив на світосприйняття людини і на всю українську ментальність узагалі.
Тут Рильський прагне розкрити читачам усю красу природи, через споглядання за якою розвивається почуття любові до життя, гармонійного єднання з довкіллям в єдине ціле, вітаїстичного захоплення самим краєвидом, який тебе оточує. Тільки тоді виникає відчуття душевної рівноваги, навіть дивлячись на саме небо людина певною мірою забуває про свої буденні проблеми і поглинається у світ безчасових і просторових обмежень, тому тоді вона зможе осмислити свій сенс буття.
Наприклад, у вірші "Молюсь і вірю" поет змальовує життєрадісність ліричного героя внаслідок усвідомлення неповторності того світу, в якому перебуває. В іншій поезії  "Солодкий світ" Рильський теж описує захоплення героя природою, цінування того, що світ ідеальний. Цей ідеальний світ він бачив у своїй дівчині, яка зникла. Незважаючи на це, він залишається щасливим, бо існує.
Отже, поезії Максима Рильського "Молюсь і вірю" та "Солодкий світ" закликають цінувати природу і те, що ми маємо зараз.
