Коротше, я знайшов "Спортмастер" на Осокорках, в якому був десь у 2004 р. Пригадую, на Позняках тоді ще нічого не було. Тільки траса з вантажівками і земля навколо.
Я тоді ледь під "Камаз" не потрапив. Мене щось понесло з тротуару на дорогу, і допомогли мені тоді, коли я падав з тротуару на проїжджу частину.
50 хвилин на вул. Бориспільській без телефона, і я найщасливіша людина в місті. Знайшов мікрорайон посеред лісу з будинками, яким років 200, убитий, але прекрасний стадіон. Мені подобається промзона! Цей контраст між несмаком і убозтвом у людях і величною красою індустріальності заводів. Тому що більша частина Києва — просто убозтво і несмак.

А ще подобається квартальна забудова цегляними будинками на ДВРЗ. Там зелено і чистенько. Не гірше за Поділ, а може, і краще. Біля метро "Дарниця" — щось подібне, але не так класно. Бичів/бомжів не зустрічав. Так, вони тусуються на залізничному вокзалі, але в дворах тільки мамочки з дітьми
