Класика й особливо пуанти — це квінтесенція того, скільки болю і важкої праці стоїть за видимою і нібито такою природною красою. Що далі — то більше ти робиш касу продавцям пластирів, частіше ходиш у кросівках і сильніше відчуваєш наближення циклонів. Твоя хода стає дивакуватою для інших людей, але це ти просто ледве стаєш на стерті пальці, підколінні зв’язки поганенько згинаються та підвивають глухеньким болем, а коліна трішки підкошуються на сходах 😄 Проте не бути причетною до цього світу ти вже не згодна. Бо в цьому є свій специфічний кайф. Бо no pains no gains. Краса жадає жертв 🔥
