Римський постарався показати на лиці усмішку, від чого воно зробилося кислим і злим, та розкланявся з мовчазним магом, сидів біля кота на дивані. Рукостискання не було. Зате розв’язний клітчастий сам відрекомендувався фіндиректору, назвавши себе "ихний помощник". Ця обставина здивувала фіндиректора, і знову-таки неприємно: в контракті рішуче нічого не було   про жодного помічника.

Вельми змушено і сухо Григорій Данилович запитав у клітчастого, який наче з неба впав,, де апаратура артиста.

— Алмазе ви наш небесний, найдорожчий пане директоре, — тремтячим голосом відповів помічник мага, наша апаратура завжди при нас. Ось вона! Ейн, цвей, дрей! — і, повертівши перед очима Римського вузлуватими пальцями, раптом витягнув з вуха у кота золотий годинник Римського з ланцюжком, який до цього був у фіндиректора в жилетній кишені під застебнутим піджаком і з протягнутим у петлю ланцюжком.
