Поважний перс піднявся і знов пробурмотів щось своєю дерев'яною мовою. Куцин, що не знав мов, похитав головою на знак того, що не розуміє.

"Ну і як я з ним буду розмовляти? — подумав він. — Добре було би зараз послати за перекладачем, але справа досить делікатна, не можна говорити при свідках. Перекладач розбовкає потім усьому місту".

І Куцин став згадувати іноземні слова, які знав із газет.

— Я міський голова... — промовив він. — Тобто є, лорд-мер... муніціпале... Вуй? Компрене?

Він хотів висловити на словах, чи міміці своє громадське становище, і не знав, як це зробити. Допомогла йому в цьому його картина з великим написом: "Місто Венеція", що висіла на стіні. Він вказав пальцем на місто, потім собі на голову, й таким чином, на його думку, вийшла фраза: "Я міський голова". Перс нічого не зрозумів, але посміхнувся і сказав:
