Однією з актуальних дискурсивних проблем є питання якості інформаційного обміну у спілкуванні, який забезпечується ясністю й прозорістю вираження думки та є гарантією порозуміння між комунікантами.
У зв’язку з цим у ході вивчення проблеми неоднозначних висловлень постає питання, чим послуговується слухач під час усунення неоднозначності висловлення та виведення інтендованого мовцем значення.
Проведене нами дослідження дозволило виділити декілька підходів до пояснення процесу усунення недоречних значень висловлень у ході діалогічного дискурсу.
По-перше, умовою розуміння співрозмовника є наявність загального комунікативного досвіду.
Досвід спілкування формує навички сприйняття лінгвального та екстралінгвального контексту, що допомагає комунікантам віднайти релевантне значення висловлення на лексичному синтаксичному та прагматичному рівнях.
При аналізі неоднозначного висловлення, зважаючи на мовні та позамовні параметри, важливу роль відіграє фактор невербального коду спілкування, який сприяє передачі задуманого мовцем значення, як у прикладі.
По-друге, встановлення значення висловлення базується на використанні прийомів ретроспекції та проспекції адже лінгвальний контекст висловлення може відновити інформацію про предмет обговорення в пам’яті слухача або ж попередити слухача про те яка інформація очікує на нього в ході розмови. Арон Сікурел називає такий принцип встановлення значення висловлення et cetera principle. Відповідно до цього принципу слухач конструює повне значення висловлення лише обробивши повний комплекс інформації яка оточує висловлення — передує або з’являється вслід за ним в дискурсі.
По-третє, усунення неоднозначності у діалогічному дискурсі відбувається за допомогою уточнювальних висловлень, як-от: Could you be more specific? Do you mean...? Could you put it differently? тощо. Такі висловлення сигналізують про намір усунення неоднозначності сприяючи побудові дискурсу ефективного в інформативному плані. Такі висловлення уточнювального характеру є стереотипними клішованими фразами, які мають як вербальну, так і невербальну репрезентацію.
У нашому дослідженні такі називаємо метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності, оскільки вони на метакомунікативному рівні дублюють дії, які мовець фактично виконує, продукуючи висловлення.
Аналіз фактологічного матеріалу
показав, що метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності послуговується як мовець, так і слухач, що проілюстровано у наступних прикладах.
В цьому фрагменті дискурсу мовець сам усуває неоднозначність власного висловлення, пояснюючи, що в контексті свого працевлаштування під словом "squat" він має на увазі "повний нуль", тобто, що він зовсім безробітній, і тим самим запобігаючи неправильному сприйняттю іншого значення слова "squat" — "поселення на чужій території". Щоб привернути увагу до приписаного слову "squat" значення в цьому контексті, мовець вживає конвенційний сигнал when I say ...I mean для усунення неоднозначності.Почувши, що Кевін хоче, щоб Енн “здала” свого співробітника, Томас за допомогою питального речення But you won’t? опосередковано виражає надію, що вона цього не зробить. Енн не розуміє, яка ціль висловлення Томаса — просто спитати, як Енн збирається вчинити у цій ситуації, чи виказати надію, що вона не насмілиться “видати” їхнього колегу. Тому Енн уточнює намір Томаса за допомогою висловлень What do you mean?
