Царство тупості, або Хвороба.
Пересічного дня ти встаєш і йдеш на роботу. Настрій наче хороший, ти оптиміст. Ось вони, ті люди, з якими тобі випало перебути 8 год свого життя поруч. Кууурва, чому вони слухають якусь москальську хірню і називають це музикою? Ок. Не буду проповідувати зранку.
Після робочого дня ти їдеш за місто на дачу. Лоно природи. Тиша. Зелень буяє. А кууурва, я пєрдолю! Сусіди вмикають старий касетник з такими ж старими хрипавими мокшанськими піснями, зміст яких стабільний, як хробак у голові українців, — "пацан любіл девчьонку, а анаємуізмєніла і тепер сукапіздєц нема жізні". Люди наче не старі, років 35-40, на стіні жовто-блакитний стяг, прибитий у бік на дорогу. Срав на вас! Їжте своє лайно.
Сонце запалило заграву на небокраї. Пора додомцю. Їду в гараж, там ще можна спокійно потусити на самоті у медитаційній тиші. Анус тобі на голову! Сусід по гаражу слухає, курва, "бидломичащій" реп безперестанку.
Пару мукаючих арій терплю. А далі виливаю все, що конденсував від самого ранку. Конфлікт! Розмова на високих тонах, з'ясовується, що чувак був там... в АТО, але над усе любить москальський реп. До бійки пів сантиметра...
Навколо поламані люди, хворі ментально. З поламаною логікою, причинно-наслідковим апаратом. Отуплені телебаченням, рутубом, системою освіти... та власною тупістю. Потрібно закликати ВООЗ терміново ввести слабоумство і тупість у перелік хвороб та розробити протоколи лікування. Роздайте всім бандури, заспіваєм про лиху долю.
