Мені було 14 років. Вона була моєю найкращою подругою протягом 3 років. Ми розмовляли про всяке. Вона була дивовижною. І, звичайно, я любив її всі ці 3 роки. Я б руку дав відтяти, аби вона мене покохала. Одного разу вона сказала, що збирається на побачення. І я, звісно, мало не помер від ревнощів. Але ж вона не знала, що я любив її. Тому я сказав, що допоможу їй підготуватися до побачення. Я провів її до місця зустрічі, і буду з вами відвертим — вона виглядала просто приголомшливо. Ми добралися до місця і, перш ніж увійти, вона сказала:

– Це побачення не з кимось іншим. Воно з тобою. Я покохала тебе того ж дня, як ми зустрілись. І все, що я прошу, це піти зараз зі мною.

І вона розповіла мені, як мало не вмирала, бо так хотіла поцілувати мене протягом цих років, але все не наважувалась. А я розповів, що відчував до неї те саме. Наприкінці побачення я торкнувся її чола своїм чолом і сказав:

– Давай?

Вона кивнула, і ми поцілувалися. Це була найчарівніша мить у моєму житті.

А-ха-ха-ха-ха! Жартую. Хотів би я, щоби воно так було! {cк} Насправді я вперше поцілувався зі страшненькою "тьолкою" перед універмагом.
