— Чим це краще?
— Розумніше.
— Розумніше то розумніше, це правда, хлопче, та який у тому сенс? На біса людям розум перед погибеллю. Пропадати і без всякого розуму можна. Для чого мисливцеві розум, коли дичини немає?  Я так міркую, що бог людині розум дав, а силу взяв.  Слабкий народ став, до надзвичайності слабкий. Наприклад, я... Гріш мені ціна, у всьому селі я останній мужик, а все-таки, хлопче, сила є.  Ти ось дивись, мені сьомий десяток, а я цілісінький день пасу, та ще нічний стережу за двадцять копійок і спати не сплю, і не мерзну; син мій розумніший за мене, а постав його замість мене, то він завтра ж надбавки попросить або лікуватися піде.  Так-то.  Я, окрім хлібця, нічого не споживаю, тому хліб наш насущний дай нам днесь [130], і батько мій, окрім хліба, нічого не їв, і дід, а нинішньому мужику і чаю давай, і горілки, і булки, і щоб спати  йому від зорі до зорі, і лікуватися, і всякі пустощі.  А чому?  Слабким став, сили в ньому немає витерпіти. Він і радий би не спати, так очі липнуть — нічого не поробиш.
