"Мій любий лікарю, — дещо скуто сказав Найт. — Хочу вам нагадати, що я не гравець".

"Я прошу вибачення, — відповів я. — Але я сумніваюся, що ви знайдете Джолнса".

Таксі зупинилося біля однієї з найкрасивіших резиденцій, розташованих на авеню. Перед будинком туди й сюди прогулювався чоловік із рудими вусами, а також зі значком детектива, що майорів на лацкані його пальта. Час від часу чоловік знімав вуса, щоб витерти обличчя, і тоді я одразу упізнавав риси великого нью-йоркського детектива. Джолнс пильно стежив за дверима та вікнами будинку.

"Ну що, лікарю, — сказав Найт, що не міг стримати ноти тріумфу у своєму голосі, — ви бачили?"
