Наступного ранку я пішов до кабінету мера, де мені сказали, що він ще не прийшов. Вони не знали, коли він з'явиться. Тож доктор Ваг-гу знову вмостився на одному з готельних стільців, запалив трав'яну папіросу і почав чекати.

За деякий час молодий чоловік у синій краватці сів на сусідній стілець і запитав, котра година.

"О пів на одинадцяту, — сказав я. — А ти — Енді Такер. Я бачив, як ти працюєш. Чи не ти запустив пакет "Надзвичайна комбінація купідона" в південних штатах? Що там було, каблучка з чилійським діамантом, обручка, товкач для картоплі, пляшечка заспокійливого сиропу і Дороті Вернон — і все це за п'ятдесят центів".
