Маргарита, хоч і не казала зовсім про п'ятий вимір, а балакав про нього сам Коров'єв, весело засміялася, прослухавши оповідь про походження квартирного нишпорки.
Коров'єв же продовжував:
— Але до справи, до справи, Маргарито Миколаївно.
Ви жінка вельми розумна і, звісно, вже здогадалися про те, хто наш господар.
Серце Маргарити стукнуло, й вона кивнула головою.
— Ну, ось, ось, — говорив Коров'єв, — ми вороги усіляких недоказаностей та таємничостей.
Щороку месір дає один бал.
Він називається весняним балом повного місяця або балом ста королів.
Народу! —  тут Коров'єв ухопився за щоку, неначе у нього заболів зуб, — одначе, я сподіваюсь, ви й самі в цьому переконаєтесь.
Отже: месір сам-один, як ви, звісно, самі розумієте.
Але потрібна хазяйка, — Коров'єв розвів руками, — погодьтеся самі, без хазяйки...
Маргарита слухала Коров'єва й намагалася не промовити ані слова, під серцем у неї було холодно, надії на щастя їй запаморочилось у голові.
