А я сяким-таким зайнявся!
Така собі подія — редактора журналу задавило!
І що з цього, журнал закриється?
Що поробиш: людина смертна і, як доречно сказано було, раптово смертна.
Ну, царство небесне йому!
Ну, буде інший редактор і, можливо, навіть красномовніший за попереднього.
Подрімавши трохи, Іван новий саркастично запитав у старого Івана:
— То ким я стаю в такому разі?
— Дурнем! – чітко відповів бас, що не належав жодному з Іванів і надміру схожий був на бас консультанта.
Іван, чомусь не образившись на слово “дурнем” і навіть приємно здивувавшись через це, усміхнувся і в напівсні замовк.
