Затанцював Глухарєв з поетесою Тамарою Півмісяць, затанцював Квант, затанцював Жуколов-романіст з якоюсь кіноакторкою в жовтій сукні. Танцювали: Драгунський, Чердакчі, маленький Денискін з гігантською Штурман Джорджем, танцювала красуня архітекторка Сімейкіна-Гал, міцно охоплена невідомим у білих рогожних брюках. Танцювали свої і запрошені гості, московські і ті, що приїхали, письменник Іоганн з Кронштадта, якийсь Вітя Куфтик з Ростова, здається, режисер з бузковим лишаєм на всю щоку, танцювали найвидніші представники поетичного підрозділу МАССОЛІТу, тобто Павіанов, Богохульський, Сладкий, Шпичкін і Адельфіна Буздяк танцювали невідомої професії молоді люди в стрижці боксом, з підбитими ватою плечима, танцював якийсь дуже літній з бородою, в якій застрягло перо зеленої цибулі, танцювала з ним літня дівчина, яку доїдало малокрів'я, в оранжевій шовковій зім'ятій сукенці.

Обливаючись потом, офіціанти несли над головами запітнілі кухлі з пивом, хрипло і з ненавистю кричали:"Винен, громадянине!". Десь у рупорі голос командував: "Карський раз! Зубрик два! Фляки господарські!!". Тонкий голос уже не співав, а завивав: "Алілуйя!". Гуркіт золотих тарілок у джазі деколи покривав гуркіт посуду, який посудомийки по похилій площині спускали в кухню. Словом, пекло.
