— Якраз! —сказав він. — Гаразд, нехай у мене залишаються. А у вівторок, коли отримаю пенсію, надішлю тебе за них. Узагалі, брешу, — продовжив він, раптово знову впадаючи в попередній сльозливий тон. — І про тоталізатор брешу, і про пенсію брешу. І ти мені неправду кажеш, Бориску. Я ж відчуваю твою щиру, добродушну політику. Наскрізь я тебе розумію! Личаки тому здалися завузькі, що душа у тебе широченна! Ох, Борю, Борю! Все я розумію і все я відчуваю!
— Ви на нову квартиру перебралися? — перебив його син, щоб змінити розмову.
- Так, брате, на нову. Кожного місяця перебираюся. Моя бабище зі своїм характером не може довго на одному місці вжитися.
— Я у вас був на старій квартирі, хотів вас до себе на фазенду запросити. З вашим здоров'ям вам не завадило б пожити на чистому повітрі.
