— Пане міський голово, — кажу. — Я не звичайний віруючий послідовник С. К. Лаіуса. Я ніколи не навчався у медичному коледжі, я лиш підійшов як звичайна людина подивитись, чи можу бути чимось корисний.
— Дуже вдячний вам, — відповідає він. — Пане лікарю Вау-ху, це мій племінник, пан Біддл. Він намагався полегшити моє нездужання, але невдало. О Господи! Оххх...! він відключається. Я киваю головою панові Біддлу, присідаю на край ліжка й перевіряю його пульс. — Дозвольте перевірити вашу печію, чи теє... вашого язика, — кажу я. Потім я піднімаю його віки й зазираю в зіниці.
— Відколи ви хворієте? — запитав я.
