Та й пішла, та й пішла... Знаючи, що сердиту Даринку не втихомириш ані молитвами, ні клятвами, ні навіть пострілами гармат, Стріжин махнув рукою, одягнувся і вирішив сходити до лікаря. Та лікаря легко знайти лише тоді, коли він не потрібен. Оббігши три вулиці і зателефонувавши разів п'ять докторові Чепхар'янцю та сім разів докторові Бултихіну, Стріжин погнав до аптеки: а раптом аптекар допоможе. Тут, після тривалого очікування, до нього вийшов маленький, чорнявий та кучерявий фармацевт, заспаний, у халаті і з таким серйозним і розумним виразом обличчя, що аж лячно стало.

一 Що вам потрібно? 一 запитав він тоном, яким можуть говорити лише дуже розумні та солідні фармацевти іудейського віросповідання.

一 Заради Бога...прошу вас! 一 задихаючись, промовив Стріжин. 一 Дайте мені що-небудь... Я щойно ненароком випив керосин! Помираю!

一 Прошу вас не хвилюватись і відповідати на питання, котрі я буду вам ставити. Вже сам той факт, що ви хвилюєтесь, не дає мені розуміти вас. Ви випили керосин? Так?
