— Це неминуче, — сказав Заглоба, — що знову піде на війну з Хмельницьким, але тільки якщо булава нашого князя не пройде, інакше то все піде...

— Скажіть, шановний пане, Скшетуському найважливішу річ, — сказав лицар, хитаючись біля коня.

— Правда, — сказав Заглоба. — Я хотів одразу з того почати, але ж ми не могли перевести подих. Нічого не знаєш, Яне, що сталось, коли ти вийшов: що Богун  зараз у полоні у князя.

Скшетуський і Курцевічна були такі вражені тією неочікуваною звісткою, що не могли вимовити ані слова — тільки вона розкрила руки — і настала хвилина мовчання — тільки після того Скшетуський запитав:

— Як? Яким чином?

— На то воля Божа, — відповів Заглоба — нічого, окрім Божої волі. Договір був уже складений і ми виходили саме з цього здутого повітрям Збаража, а князь з кавалерією вибіг на ліве крило пильнувати, щоб орда не напала на військо... мовляв, то вони часто не дотримуються своїх домовленостей... І раптом зграя з трьохсот коней кинулася на князівську кавалерію.
