— Та, давно. З мамою святою. Я вже разів п‘ять до тебе збирався, але не було як. Як не одне, то друге… жах! А якшо чесно, брешу… то я брешу. Ти мені не вір, Боренько. Якщо сказав, що віддам 10 рублів, то не вір. Жодному слову моєму не вір. Нема в мене ніяких справ, просто лінь, алкоголізм і совість не дозволяє в такому вигляді на вулицю вийти. Вибач мене, Боренько, вибач. Я тут вже три рази до тебе дівчинку за грошима присилав і жалісливі листи писав. За гроші дякую, а листам не вір, бо брехав. Так не зручно тебе об‘їдати, ангеле мій; знаю, що сам ледве справляєшся і перебиваєшся сухпайком, але нічого не поробиш з моєю наглістю. Така наглота, що хоч за гроші людям показуй! Ти вибач мене, Боренько. Розказую тобі оцю правду, бо не можу спокійно на твоє ангельське личко дивитись.
