— Ні, я живу разом з тітонькою і сестрою{=>.
– }Мій брат також офіцер, моряк, але він сімейний, має дружину і дитину. Га!

Чухонець чомусь здивувався, усміхнувся по-ідіотськи коли вигукнув "га!", продовжуючи чистити свою смердючу люльку. Климів, якому було зле і важко відповідати, щиро ненавидів його. Він мріяв, що добре було б висмикнути з його рук шиплячу люльку і закинути її під диван, а самого чухонця вигнати в інший вагон.

"Недобрий народ, ці чухонці і... греки,— думав він. — Зовсім зайвий, ні до чого не здатний, недобрий народ. Займають лише місце на земній кулі. Для чого вони?"

Думка про чухонців і греків породжувала відразу в усьому його тілі. Для порівняння хотів він думати про французів та італійців, але згадка про ці народи викликала в ньому чомусь уявлення про шарманників, оголених жінок і закордонні олеографіїї, що висять удома в тітоньки над комодом.
