І, дивна річ: такій діловій людині, як фіндиректор, найпростіше, звісно, подзвонити туди, куди вирушив Варенуха, і дізнатися, що з ним сталося, тимчасом він до десятої години вечора не міг змусити себе це зробити.
О десятій, змусивши себе, Римський зняв трубку з апарату і тут-таки переконався в тому, що його телефон мертвий. Кур'єр доповів, що й інші апарати у будівлі зіпсувалися. Це, звісно, неприємно, але ця  надзвичайна подія чомусь остаточно похитнула фіндиректора, але водночас і втішила: відпала потреба дзвонити.
Тоді як над головою фіндиректора засвітилася і замиготіла червона лампочка, оповіщаючи про початок антракту, увійшов кур'єр і повідомив, що приїхав іноземний артист. Фіндиректора чомусь перетрусило, і, ставши темнішим за хмару, він пішов за куліси, щоб приймати гастролера, оскільки більше приймати було нікому.
