Вона випрямилась і поглянула на мене. Вперше з моменту знайомства я побачив, як її обличчя кольору білих клавіш нового фортепіано залилось рум'янцем. Я пройшов повз неї, не зронивши ні слова. Вона дозволила зібраним квітам повільно випасти з її руки на траву.
— Я знала, що ти прийдеш, Джиме, — чітко мовила вона. — Батько не дозволив мені написати, але я знала, що прийдеш.
Що наштовхнуло на цю думку — мій вагон і команда були просто через річку.
Я часто дивувався, чи добре бути надто освіченим чоловіком, якщо не можеш використати це для себе. Якщо всі переваги цього дісталися іншим, то звідки воно походить?
