Зажадавши після курчати аркуш паперу і олівець, він став малювати якісь кола і писати цифри. Іноземець не погоджувався і довго сперечався з ним, хитаючи на знак незгоди головою. Лист, списаний колами і цифрами, досі зберігається у господаря корчми; штатний наглядач повітових училищ, якому господар показував цей лист, довго дивився на кола, потім зітхнув і сказав: «Темна вода у хмарах!» [124]. Розраховуючись за обід, він, тобто той, у якого в краватці була  перлина, дав прислужнику нову п'ятирублеву купюру. Справжній цей папірець чи фальшивий — нам невідомо, оскільки подивитися на нього ми не здогадалися.

— Послухай, о котрій годині ранку ви відчиняєте трактир? — запитав він у прислужника.

— Зі сходом сонця.

— Дуже добре. Завтра о п'ятій годині ранку ми прийдемо пити чай. Приготуєш порцію, тільки без мух. А тобі відомо, що буде завтра вранці? — запитав він, лукаво підморгнувши.
